ДУДНІК СВІТЛАНА ЛЕОНІДІВНА

Актриса з величезним стажем, педагог з акторської майстерності, хореограф, костюмер, режисер, стилист, бутафор, декоратор, сценограф. Коротше, все, що можна собі уявити в театрі – це все вона.

Надзвичайно скромна людина, яка дає театру обличчя і стиль. Підпільна кличка  - Леонідівна!!!!!!! Власне так, з багатьма знаками оклику. Бо потрібна завжди і в усіх місцях одночасно. Її відсутність відчувається відразу, як нестача повітря, тому на пенсію не піде ніколи. Гіперемоційна. На виставах театру, під час представлення акторів чи нагородження, Леонідівну безпомилково можна знайти по сльозах. Гіпервідповідальна . Завжди приходить раніше робочого часу і уходить пізніше.  Додому постійно забирає домашнє завдання – те, що не встигає зробити в робочий час, а в силу величезної кількості обов'язків, встигнути все практично нереально. Тому в її сумці завжди можна знайти гвинтики – шурупчики – голки – тканини – сценарії тощо. Ніколи не визнає, що втомилася чи погано себе почуває. Обдарована блискучою фантазією та уявою.  Має дві художньо обдаровані доньки, чиїм талантом театр безсоромно користується, і не менш талановиту онуку- юну актрису театру Свія. Грає в театрі.

Ролі: Пес Захар (вистава «Як гноми весну шукали»), Човен Макухович (вистава «Якось в Морському»).