Андрус Ківіряхк
«КУРЧАТКО З БУКВАРЯ»

фотогалерея

Я – Мауно.  Я живу в Естонії. Я можу жити в Україні, Німеччині, будь – де. Мені 26 років.  Я розумово відсталий. Я існую. Навіть, якщо ви відвернетеся, побачивши мене на вулиці,  я все одно існую.  Я хочу дружити, любити, я  сміюся, якщо мені смішно, тішуся, якщо мене радують, сумую, коли мене ображають.  Я ніколи не стану професором. Але я можу жити самостійно, можу працювати, можу мати приятелів,  родину. Мені важко  приймати складні рішення. Зараз мене використовує мій родич для недобрих справ. Я це знаю. Але крім нього, в мене нікого немає. Я більше  нікому не потрібен. 

 Інтерактивний моноспектакль «Курчатко з букваря»  поставлено за п’єсою  Андруса Ківіряхка «Курчатко з букваря». Вам буде дуже смішно і трохи сумно. І ви будете активним учасником всього, що відбувається. Ви будете говорити про життя Мауно разом з Мауно, сміятися і плакати разом. 

Виставу розраховано на глядацьку аудиторію від 5 років до 100 років включно.

Режисер-постановник -  Світлана  Ємець
Сценографія  - Світлана Ємець, Максим Кондратов
У спектаклі задіяний  МАКСИМ КОНДРАТОВ

Спектакль українською мовою

Тривалість вистави 70 хв.

Прем’єра 2020 рік

Вольфганг Борхерт
«ЗА ДВЕРИМА»

фотогалерея   фотогалерея 2     відео 

П'єса, яку не поставить жоден театр і не захоче дивитися жоден глядач.Драма всіх часів і народів, що присвячується українським солдатам всіх століть.

Людина повернулася додому після війни і полону. Людина шість років  не була вдома,  воювала, хоч і не прагнула війни і не вважала себе солдатом. Повернувшись на Батьківщину зі знищеним здоров’ям і посттравматичним синдромом, людина зрозуміла, що життя пішло вперед, залишивши її далеко за дверима...

Тривалість вистави – 75 хвилин

Мова вистави – українська

Вікові обмеження – 10+

Режисер-постановник -  Світлана  Ємець
Хореографія - Юліана Пилипець

У виставі використано сучасну музику

Прем’єра - 4 грудня 2020 року

Елена Номинас:
6.12.2020 21:55

- Вчера я пекла пирог для детей в театр и размышляла о том, что меня ждёт этим вечером на долгожданной премьере .Ведь мой ребёнок уже 3месяц говорит об этом спектакле,который переворачивает детское сознание. Старательно выкладывая поверх Крема надпись «За дверима» ,я следовала правилу лаконичности и сдержанности.Ведь я знала ,что это спектакль -драма.Вспомнился наш семейный вечер выходного дня.Мы за чашкой чая в кафе открыли интернет и читали историю автора этой пьесы- Вольфганга Борхерта.-немецкого актёра, писателя и поэта,на

короткий век жизни которого (26 лет ) выпало много испытаний.

Он родился в 1921г., а умер в 1947г. - от ранений на Восточном фронте, от подхваченных там дифтерии и гепатита, от лишений в концлагерях и тюрьмах, в которые неоднократно попадал, поскольку не понимал и не принимал войну, не хотел убивать и быть убитым самому.

 

С самого юного возраста он мечтал быть актером, но был им очень недолго: буквально три коротких весенних месяца 1941 года, сразу после окончания актерского училища..

А после войны актером быть уже не смог, болезнь приковала его к больничной койке, да так и не отпустила.

В историю мировой литературы он вошел благодаря короткому сборнику его стихов и рассказов, изданному в 1946 году, а также театральной пьесе "Там, за дверью" ("Draußen vor der Tür").

Поздней осенью 1946 умирающий Борхерт за одну неделю напишет своё главное произведение — пьесу «Там, за дверью» («Draußen vor der Tür»), полную трагизма историю бывшего фронтовика, опустошённого и потерявшего всё, ради чего он жил, сражался и страдал. Автор снабдил ее подзаголовком: "Пьеса, которую не поставит ни один театр и не будет смотреть ни один зритель".

- Пока я размышляла над тем ,как дети смогут прожить на сцене драму, зазвонил звонок в дверь.И вот они-театральные счастливые и беспечные дети,уже у нас дома играют с котом.Я смотрю на них весёлых ,отдаю костюм Ясе и уточняю нужен ли мне платок на сегодняшнюю премьеру...На что получаю ответ :”приходите,мы вас ждём!”.

- Я улыбаюсь,закрывая дверь ,и понимаю почему они так счастливы сегодня и полны вдохновения. Они уже знают,что покажут себя совершенно другими...

- И вот,мы в театре.В новой обстановке,когда зрительный зал рассажен по сцене. Я скромно сажусь сбоку и замираю... Я вижу эту драму и не замечаю где нахожусь,теряю счёт времени,думаю над тем что происходит и наполняюсь каким то невероятным спектром чувств и эмоций. От начала и до конца разделяю боль и даже в какой то момент понимаю,что прячусь за плечом Сережки....как будто случайно оказавшись в эпицентре происходящего.Я вновь не вижу детей,я вижу невероятную ,осмысленную и потрясающе проникновенную трагедию жизни человека,который хотел прожить её совсем по другому ..Но родился не в то время

-25-летний солдат Бекманн возвращается в родной Гамбург. Он вырос в национал-социалистической Германии, был призван на войну в качестве унтерофицера, воевал под Сталинградом, был взят в плен и долгое время был военнопленным. Война изломала ему жизнь. Его нога искалечена. Вернувшись домой, он узнает, что его родители покончили с собой, а жена нашла себе другого. Бекманн не хочет жить, он идет к Эльбе, чтобы утопиться, но река не принимает его: неудавшегося самоубийцу выбрасывает волной на берег в пригороде Гамбурга, Бланкенезе. Он остается жив, но жизнь теряет для него смысл. Бекманн чувствует себя чужим среди людей, которые ничего больше не хотят слышать о войне. Герою пьесы нет места в этом незнакомом для него мире. Его мучает множество вопросов. Но на них нет ответа...

Если я скажу ,что видела сегодня шедевр ,достойный постановки на большой сцене страны, поверят только те,кто был в этот вечер с нами.Если я скажу,что эту премьеру покажут в этом месяце на 15летии со дня создания театра,тоже прийдут немногие.Поэтому просто оставлю эти видео для истинных ценителей театра.Чтоб хоть через экран мобильного до вас возможно долетел мой посыл...А он лишь в том,что я искренне хочу,чтоб эти эмоции испытал каждый.

Мои эмоции-в мокром от слез свитере. И не хотелось их вытирать и останавливать.Потому что это награда любому актёру-достучаться.

Браво,наши Взрослые дети.

Дякую,кохана «Свія»

 

М. Бартенєв, А. Слаповський
«ДВОЄ В ТЕМРЯВІ»

фотогалерея   відео

Абсолютно скандальна вистава на абсолютно СКАНДАЛЬНУ ТЕМУ. Реалії, котрі не потрібні нікому. Правда, що замовчується усіма. Дві дитини, два підлітки, два вороги, що опинилися посеред  війни і покохали…  Так не буває.  Чи буває?...........  Це буде неформатна і дуже дискусійна зустріч з темою, котра болить всім  і дискомфортна кожному. Чи може бути ЛЮБОВ посеред війни? І чи прийнятна любов, коли твій вибранець – ворог?.... Цього разу поговоримо про Кавказ, але тема актуальна для будь – якої країни, котра зазнала агресії з боку іншої держави. Можливо, це – Україна?  Наголошуємо, що бажана вікова категорія глядачів – 10+ (хоча нічого такого….  Просто світло вимикається і бомбардування буде)).  

Режисер-постановник, сценографія  -  Світлана  Ємець
 У спектаклі задіяні:   МАКСИМ КОНДРАТОВ, ВІКТОРІЯ ЯРЕМЕНКО

Спектакль українською  та російською  мовами

Тривалість вистави 70 хв.

Прем’єра 2021 рік

СОБАЧИЙ РАЙ

За мотивами  «Щоденників фокса Міккі» Сашка Чорного

 фотогалерея

Готель двох світів

за п’єсою Еріка-Емманюеля  Шмітта   «Готель двох світів»

фотогалерея

Люди в комі перебувають у дивному світі – вони ні тут, ні там, вони начебто зависли між двох світів – нашим  і  не зовсім нашим.   Кажуть, що людина в комі все чує і  розуміє, але не в стані відгукнутися на наше волання. Як їм там?  Про що вони дізнаються? Хто ними керує? За якими правилами вони живуть? Де перебувають їхні душі, поки їхні  тіла лікують сумлінні лікарі? Чому хтось з них виходить з коми і повертається до нормального життя, а хтось – ні? Хто може відповісти на всі ці питання?  Цей спектакль ,  як це не дивно,  не сумний, зовсім ні. Скоріш ліричний  і добрий, іноді сповнений іронії, і націлений на те, щоб ми були в стані з любов’ю  використати кожну мить, котру  нам надано на цій землі. «Бо життя – подарунок для всіх» (цитата з пєси). 

Спектакль поставлено в червні 2021 році за п’єсою Еріка-Емманюеля  Шмітта   «Готель двох світів»

Режисер вистави -  Світлана Ємець
Сценографія, підбір музики  -   Світлана Ємець
Хореографія, грим, костюми - Юліана Пилипець

Тривалість вистави - 80 хв

Спектакль українською мовою

Бажаний вік нашого глядача - від 10 років. 

Карел Чапек
ДУРДОМ НА КОЛЕСИКАХ, 
АБО ЯК СТАВИТЬСЯ П’ЄСА

  фото

Театр – це вічний хаос, в котрому народжуються шедеври. З цим  хаосом нічого не зробиш, він так функціонує. І в усі часи в усіх театрах  світу плюси і мінуси, здобутки і проблеми, тріумфи і провали  орієнтовно ідентичні.  І п’єси в усіх театрах  ставляться  приблизно  за тими самими принципами і схемами. Ви навіть не уявляєте, наскільки це смішно – розуміти, що за майже 100 років з моменту написання  безсмертним Чапеком цього  безумного тексту  НІЧОГО НЕ ЗМІНИЛОСЯ!!!!! І   І – ми впевнені – нічого  не зміниться, бо тоді театр перестане бути театром, а це неможливо.  Отже, ЯК САМЕ  ставиться п’єса,  крізь які м’ясорубки проходять учасники постановки, щоб побачити на сцені  черговий шедевр -  про це можна дізнатися з нашої вистави. І - увага!  На жадання класично організованих театрів, ми  надаємо абсолютно некласичний опис цієї  вистави:

1.Жанр постановки : не зовсім комедія, хоча  має бути смішно) 
2.Тривалість постановки – 55 хвилин, хоча може бути повільніше або швидше,  і це залежить від глядачів)).
3.Мова  постановки – українська, хоча…. Ні, все ж таки лише українська)) .
4.Дата  постановки – 2019 рік. Хоча це дата  першої постановки.  А дата ренесансу   вистави – 2021 рік. Не зрозуміло, правда?)) 
5.Кількість задіяних акторів – 1, отже, МОНОВИСТАВА, хоча планувалася як вистава за участю мінімум п’яти акторів .
6.Бажаний вік наших потенційних глядачів   - 7+.  Тут без варіантів.  7+. 

Любимо вас. Чекаємо на вас  в  цей  безумний час з безсмертним Чапеком.
Отже,  «ДУРДОМ НА КОЛЕСИКАХ, АБО ЯК СТАВИТЬСЯ П’ЄСА».
 Почали!

Ой, забули…..

Режисер постановки – Світлана Ємець, Валерій Кирилов.

У спектаклі задіяний: СТЕПАН ЗАГАЙНОВ